6 серпня Головна Українська Рада та Українська Боєва Управа проголосили маніфест про створення у складі австро-угорської армії українського добровольчого легіону - Українські Січові Стрільці (УСС).
По суті, створення легіону УСС, який формувався в структурах австрійської армії, було спробою створення нового українського війська. Заклик був почутий: вояками зголосилися стати майже 30 тисяч добровольців з усієї Галичини. Щоправда, австрійський уряд, побоюючись патріотичних настроїв українців, обмежив чисельність легіону до 2,5 тисяч.
Ядро військового угрупування склали активісти січово-сокільського, пластунського руху, було чимало студентів, вчорашніх гімназистів, викладачів, правників, митців та інших представників інтелігенції.
Спочатку це був лише гурт патріотів далеких від військової справи, але з часом їм вдалося подолати всі перешкоди і на початок 1917 року стати добре вишколеною українською військовою формацією з національною символікою, власними одностроями й відзнаками, а також українською офіційною мовою та термінологією.
Легіон УСС став утіленням передової політичної думки і виражав сподівання національно-свідомої частини суспільства на виборення Української держави.
На початку вересня солдати склали військову присягу: перший раз на вірність Австро-Угорщині, а другий Україні.
Протягом 1914 – першої половини 1915 року Легіон протистояв російським військам у Карпатах, де одним із найяскравіших епізодів були бої за гору Маківку. У 1915-1917 роках легіонери брали участь у кровопролитних боях на Поділлі. Сотні молодих вояків, українських патріотів загинули на схилах гори Лисоні, на Бережанщині та в інших місцях. На стрілецьких могилах, поряд з прізвищем викарбовували слова: «Впав за волю України».
Згодом з легіону УСС було сформовано полк Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем – полк, який брав активну участь у національно-визвольних змаганнях 1917-1920 років.
Митрополит Андрей Шептицький і УСС
Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький духовно опікувався Українськими Січовими Стрільцями. Ось як описує його зустріч з бойовим підрозділом тодішня львівська газета "Діло".
Табор, 29. жовтня 1917
Митрополит Шептицький заповів на суботу, 27. с. м. свій приїзд до УСС. Того ж дня рано виїхав до Львова для товаришеня йому от. Гриць Коссак.
На зелїзничім двірцї Миколаїв-Дроговиже чекали на поїзд товпи народу і стрільцїв. Старшина і одна чета мужви, зложена з відпоручників кожної сотнї (по 10) повнили почесну службу. Тут була й орхестра УСС. під проводом підх. Лесика. Вихід з двірця прибрано синьо жовтими стягами, дворець ярко освічено смолоскипами. Почесна чета утворила кордон.
Кілька хвиль перед 9 год. поїзд в'їхав на дворець. В хвилї, коли льокомотива зрівнала ся з виходом, роздали ся звуки стрілецького марша.
Поїзд станув. Висївши з ваґону, Митрополит ступав поволи проходом поміж стрільцями почесної чети і возами поїзду, у супроводї підполк. Ґужковського й от. Коссака. Глядїв на присутних та дякував за привіт легкими рухами голови.
Перед виходом виголосив підполк. Слюсарчук, командант Вишколу українських сїчових стрільцїв промову, в якій витав Митрополита іменем своїм, іменем офіцирського збору і іменем підчиненої мужви.
По відповіди Митрополита орхестра заграла марш: "Похід над Стрипою", після чого Митрополит сів в товаристві підп. Слюсарчука й от. Коссака до повозки та удав ся до старшинної смолівнї на вечерю. При входї до табору устроєно тріюмфальні ворота, прикрашені лямпіонами й ярко освоєним написом в українських красках: "Витай нам!" — все праця рук стрілецьких піонїрів.
Після вечері Митрополит удав ся на спочинок до Дроговижа, де на парохії приготовлено для нього мешканє.
В недїлю в 8.30 год. рано на площі лїворуч дороги з табору до с. Устя відбуло ся пoлеве Богослуженє відправлене Митрополитом в асистї пол. дух УСС. о. Ан. Базилевича та дроговижського декана о. Юрика. Команду над курінем, уставленим в кольони мав сот. Д. Вітовський. З гостий були присутні: командант корпусного вишколу полк. Розенмайр з жінкою, підполк. Урбан, Лєндєл, Ґужковський, трьох офіцирів нїмецької армії, придїлених до корп. вишколу, гостї з полку: от. М. Тарнавський, чет. д-р Свістель, чет. д-р Щуровський, хор. Бородиєвич і хор. Клим; з коша: сот. д-р Н. Гірняк, сот. д-р Т. Рожанківський, пор. Буцманюк і ин.
Підчас Богослуженя надійшла з Миколаєва процесія, а з Розвадова члени читальнї "Просвіти" з прапором. Орхестра грала церковні піснї, а при кінцї гимн: "Боже великий, єдиний!"
Потім курінь уформував ся в чотирокутник; за куpiнeм уставило ся цивільне населенє.
"Дорогі борцї!" — зачав проповідь Архиєрей. Говорив про наші змаганя, про судьбу народів і царств, про Божий меч, що острим ударом розвалив тюрму народів, вказував на далекосяглість подїй, яких свідками або й учасниками пощастило ся бути нам; присвятив слово памяти упавших борцїв і вказав на необхідність жертв там, де виковуєть ся нове житє народів; піднїс значіня твердої школи житя, котру в так молодім віцї доводить ся переходити стрільцям, звернув увагу на хосен, котрий принесе їм війсковий улад, навчивши совісно сповняти свої обовязки.
Коли скінчив, з рядів куріня виступив підх. Волинець з прапором і склонив його в долину. Митрополит помолив ся та поблагословив прапор. Опісля взяв його в руку та звернув ся до от. Коссака із словами:
"Передаю отсей прапор в руки першого стрілецького старшини і бажаю, щоби він все вів вас, дорогі братя, в боротьбі за красшу долю рідного народу до побіди".
На се промовив от. Коссак: "Переймаю сей прапор з Ваших рук, Владико, і маю надїю, що під сим знаком піде стрілецтво шляхами витиченими їхнїми попередниками з 1914 р., та що сей прапор принесе йому побіду в боротьбі за волю України".
По святочнім актї посвяченя прапора відбув ся при звуках орхестри почесний похід цїлого куріня вишколу УСС. Тут мав Митрополит нагоду переконати ся про бездоганне вишколенє стрільцїв у воєнному ремеслї.
По снїданку у підп. Слюсарчука Архиєрей оглянув бараки, в котрих мають приміщеня сотнї вишколу. Розмовляв богато із стрільцями, тепло й ласкаво випитував ся їх про родинні сторони, походженя, час служби при стрільцях, про відбуті бої і Т. и.
Відтак удав ся Митрополит на обід, що відбув ся в великій салї старшинної столівни при смичковій орхестрі УСС. Підчас обіду, в якім взяли участь штабові офіцири корпусного вишколу, гостї з поля й із коша та цїлий офіцирський збір вишколу, УСС. внїс підп. Слюсарчук тост на честь Владики:
"Ваша Ексцелєнціє! Високодостойний і Дорогий наш Гостю! Вернули Ви Ексцелєнціє з тяжкої неволї, вернули на свій митрополичий престіл, і попри безмірний обсяг Ваших обовязків ласкаво навідали Ви стрільцїв. Велике свято у нас, велика честь для нас, Велика вдячність Вам від нас, Ексцелєнціє! Я і мої славні товариші, які дали докази любови вітчини, почуваємо ся до глибокої вдячности за Вашу, Ексцелєнціє ласкаву гостину. Сіре, одностайне житя, житя твердого обовязку, тверда жовнярська школа. Ваші відвідини — ясний промінь в нашім житю! Підношу отсю чарку на Вашу честь Ексцелєнціє, на гаразд, на хосенні успіхи Вашої працї, в глибокім переконаню, що на все останете ясним промінєм стрільцїв. — Його Ексцелєнція Митрополит граф Шептицький нехай жиє! Слава!"
Всї присутні тричі повторили оклик: "Слава!"
Митрополит подякував за бажаня та з своєї сторони внїс бажаня в честь цїлого УСС.
О 4. год. попол. Митрополит з товаристві підп. Слюсарчука та от. Коссака відїхав до коша УСС. в Пісочній.