Китаєць Ше Сяньнін успішно захистив українською мовою дисертацію у Національному університеті "Львівська політехніка".
Чоловік здобув ступень доктора філософії, повідомили у навчальному закладі.
До Львова Ше Сяньнін приїхав шість років тому, після завершення бакалаврату в університеті провінції Хенань. Спочатку його зарахували на підготовче відділення, де він вивчав українську мову. Потім вступив до магістратури, на прикладну механіку, а після її завершення – до аспірантури, хоча коли їхав в Україну, то чіткого наміру залишатися тут в аспірантурі не мав.
– З-поміж країн, у яких я міг навчатися, а це Україна, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Казахстан, вибрав саме Україну, тому що тут добре готують інженерів-механіків. І я знав, що в Україні дуже гарно. Дізнався, що у Львівській політехніці є хороша база з моєї спеціалізації, – розповідає Ше Сяньнін.
Для цього йому як іноземцеві довелося виграти грант на навчання від Китайського стипендійного центру. Відтак він отримав китайську стипендію і бюджетне місце (і теж стипендію) у Львівській політехніці.
Науковий керівник Ше, завідувач кафедри робототехніки та інтегрованих технологій машинобудування, професор Вадим Ступницький згадує, що китайська сторона до надання гранту мала дуже ретельні підходи – вивчала тематику наукових зацікавлень потенційного наукового керівника, спрямування, в якому він працює, публікації, ознайомлювалася з лабораторною базою університету.
Ше розповідає, що роки його перебування в Політехніці були цікаві й насичені. Рівнем навчання задоволений, адже кафедральні лабораторії добре обладнані, комп’ютери наповнені сучасними програмами.
Ше Сяньнін охоче брав участь у міжнародних конференціях, писав статті, зокрема до видань, що належать до баз даних Scopus, а також до міжнародних фахових видань.
Тема дисертації молодого науковця – «Підвищення ефективності механічного оброблення деталей з титанових сплавів на основі імітаційного моделювання процесу формоутворення». Саме китайська сторона рекомендувала Ше, щоб його дисертаційне дослідження було пов’язане з темою оброблення титанових сплавів. Науковий керівник відразу був упевнений, що з цим його аспірант упорається добре, адже побачив, що він надзвичайно працьовитий і наполегливий.
У Львівській політехніці Ше Сяньнін охоче долучився до викладання китайської мови в Лінгвістично-освітньому центрі університету, а також започаткував співпрацю із Львівською торгово-промисловою палатою.
Хлопець ділиться, що українська мова йому дається дуже нелегко, однак коли їхав до України, то навіть не сумнівався, що мусить вивчити її, адже розумів, що знання мови – єдиний шлях зануритися в середовище країни, де навчатиметься, освоїти ментальність і культуру її мешканців.
Він любить гуляти містом. Відвідав фактично всі львівські музеї, театри і храми. Охоче ходить на вистави до оперного театру, захоплюється архітектурою старої частини міста.
А коли в Україні почалася війна, то батьки щодня наполягали, аби Ше повертався додому.
– Я запевняв їх, що тут усе добре, спокійно, Політехніка працює. Правда, у перші два місяці на вимогу китайської сторони виїхав до Угорщини, а потім, як тільки стало можливим, без вагань повернувся до Львова. Мій друг у Китаї працює журналістом, то я давав йому кілька коментарів про те, що насправді відбувається в Україні, пояснював йому, яка тут ситуація.
Професор Ступницький додає, що Ше від самого початку війни щедро донатить на ЗСУ. І робив це навіть тоді, коли був в Угорщині.
Ше Сяньнін каже, що наразі працюватиме у Львівській політехніці, однак залишатися тут надовго наміру не має, адже хоче повернутися на батьківщину і працювати там викладачем.